Вплив авторитету батьків на психологію навчання та виховання сучасних дітей

                Всі родини піклуються про своїх дітей і хочуть щоб вони були щасливими ! А.С. Макаренко приділяв значну увагу місцю і ролі батьківського авторитету в сімейному вихованні дітей. Адже діти що не мають достатнього соціального досвіду, відбувається активний процес його успадкування, і прояви авторитету батька та матері можуть позитивно чи негативно впливати на збагачення дітей їхнім соціальним досвідом.

             Сьогодні хотілось би зупинитись на питанні  впливу авторитету батьків  на відношення дітей до школи.

             Проводячи цього року дослідження адаптації учнів 5-х класів до нових умов навчання  вдалося спостерігати тенденцію  до формування  в учнів негативного відношення до шкільного навчання. Цей показник  складає майже 30% учнів.

                Аналіз сучасного стану виховання дітей в сім’ях ,оскільки родини переживають важкі часи, дає підстави стверджувати, що  виникає велика кількість проблем, до яких можна віднести:

 а) відсутність стратегії та послідовності в методах і принципах виховання;

 б)нестабільність емоцій сімейного спілкування;

 в) вплив інформативного кола та індустрії розваг на життя сім’ї;

 г)втрата авторитету батька чи матері;

 д)вплив  авторитету школи та ролі педагога в навчальній діяльності дитини;

 е) негативний досвід власних шкільних років;

            З кожним роком діти все більш втрачають зацікавленість до навчання. Начебто і створюється багато для   навчання. А причина проблеми проста - дитина не розуміє, навіщо їй це потрібно. Тобто немає  навчальної мотивації.

  Чому дитина втрачає бажання вчитися?

 Над цим питанням замислюються все частіше і педагоги і батьки і науковці.    І тому зараз  сучасна педагогіка  визначає нові життєві пріоритети, прагне до  правил ефективного спілкування , які б могла створити для дитини нове безпечне середовище, атмосферу психологічної захищеності.

При цьому   школа і сім’я взаємодіють разом і дуже важливою  в цьому процесі є роль батьків.

        Дослідження доводять, що успішне навчання дітей у школі залежить від певних особливостей поведінки батьків, яка

націлена на:

1.Підтримку інтересу дітей до пізнання і подання  їм у цьому  власного прикладу;

2.Підтримку авторитету школи та ролі педагога в навчальній діяльності дитини;

3.Заохочення  до виконання завдань у школі і вдома.

4. Авторитетні ( не авторитарні)методи контролю й підтримки дисципліни,коли діти знають межі дозволеного, але при цьому почуваються у безпеці і  впевнені, що їх люблять.

5. Формування думки про те, що це потрібно мені і лише мені.

 Про що не можна говорити при дітях?

      "Та він ще маленький і нічого не розуміє", - думають батьки і дозволяють собі при дітях далеко невтішні вислови на адресу сусідів, родичів, знайомих або вчителів. У якійсь мірі вони мають рацію. Дитина може не зрозуміти сенсу розмови, але всі дорослі вираження і судження про оточуючих запам'ятовує дуже добре. А потім, подібно магнітофонного запису, видає їх з точністю до кожного слова, і навіть з такою самою інтонацією.

Двоє друзів-першокласника посварилися:« Я не хочу з тобою гратися. Ти зламав мою машинку. Ти такий же невдаха, як і твій тато!»

 «Як твої справи в музичній школі?», - запитала десятирічну внучку бабуся, - «Все добре, але училка з сольфеджіо до мене прискіпується - вище четвірки не ставить. Напевно, грошей хоче, щоб ми її репетитором взяли ».

                  Батьки, які чують подібні репліки, густо червоніють і намагаються відвести своїх дітей у бік, щоб провести «виховну роботу». А дитина не розуміє, що він такого сказав - адже він просто повторив те, що чув від своїх батьків.

                  Ні в якому разі не обговорюйте при дітях їх вчителів. Є певні межі, які переходити не слід. Подумайте самі, як дитина буде навчатися, свідомо знаючи, що вчителька - «тупа», «нічого не знає» «хто вона така?», «психічка»і т.д.і що у неї давно вже «старечий маразм».

                   Якщо дитина не буде поважати свого вчителя, на ефективності навчання можна поставити хрест. Ні в якому разі не можна ставати в позицію: «Ти в мене найкращий, це вчителька погана».

                   При дитині  недопустимі навіть мирні суперечки щодо її виховання. Якщо в цьому питанні між батьками існують розбіжності, то їх обговорення потрібно виносити за межі квартири, або дочекатися моменту, коли дитини не буде вдома.

          Вельми неоднозначна тема обговорення при дітях інших членів сім'ї, друзів, сусідів, колег по роботі. Найнебезпечніший варіант - якщо сім'я «дружить проти когось», або взагалі «проти всіх». Дитина весь час чує, що всі навколо погані, а хороші тільки «ми». Очевидно, що дитина зіткнеться з певними труднощами в спілкуванні з друзями, вчителями, та й з усім навколишнім світом. ( звернутись  до прикладу  в статті Т.Ф.Алексеенка в кінці  викладеної теми)

         Ще одна «хвора» тема, яку не слід обговорювати при дитині – політична. Ми звикли лаяти нашу владу, занадто довго це було ознакою своєрідної «моди». Дуже складно прищеплювати дітям повагу до влади, якщо з телеекранів вони чують на адресу людей, в чиїх руках знаходиться доля нашої країни, висловлювання на межі нецензурних.

                Звичайно, в дітях неможливо виховати ідеали, в які ми самі не віримо, але й показувати зворотний бік медалі не слід. Найоптимальніший вихід - привчати своїх дітей у більш старшому віці не приймати все почуте на віру, а вміти аналізувати інформацію і зіставляти озвучену ким-небудь точку зору з реальним життям.   

Література:

1.Алєксєєнко Т. Ф. Педагогічні проблеми молодої сім'ї: Навч. пос. – К.: ІЗМН,. 1997. – 116 с.

2.Мамнева В.А. Фундаментальна обізнаність із батьками: Посібник для вчителя. З досвіду роботи. - .: Просвітництво, 1982. - 64 з.

3.Роль національно-духовних цінностей у соціалізації особистості [Текст] / Алексєєнко Т.Ф. // Світ виховання : Часопис для вчителів, батьків, дітей. - 2006.

За матеріалами сайту:

megasite.in.ua/48141-pro-shho-ne-mozhna-..Про що не можна говорити при дітях.